Вы говорите, что люди разные. Говорят на разных языках, имеют различные религии и менталитет. Но это - на поверхности. Копните глубже - и вы увидите, что в самом главном - люди одинаковы. Потому что все они хотят одного и того же. Все люди хотят быть счастливы. Все хотят любить и быть любимыми. Подавляющее число людей хотят иметь любимую работу, достойный заработок, хорошо жить в своей стране. Арабы или евреи...
Последние столетия на этой земле жили арабы и евреи. Жили вместе. Когда мирно, когда - воевали. Если воевали, то за землю. Арабы считали ее своей, а евреи - своей. Но зачем воевать, если можно жить вместе на одной земле, как добрые соседи? И помогать друг другу? Что мешает? Вот именно то, что на поверхности - разность. Психология - "это мое".
Евреи захотели создать свое еврейское государство. А почему не общее: еврейско-арабское? Ведь тогда не пришлось бы воевать друг с другом, не пришлось бы делить территорию.
Почему бы не жить в едином демократическом государстве, где будет обеспечено реальное равенство для всех и главенство над всеми одного единого закона?
Конечно, хочется верить, что рано или поздно, так оно и произойдет. Других реалистичных сценариев решения конфликта я, честно говоря, и не вижу. Но пока оба народа к этому не готовы. Евреи не готовы отказаться от своего сионизма (от своего исключительного права на эту землю), арабы - от своего противостояния евреям. Как говориться, нашла коса на камень.
Но кто-то ведь должен начать первым и подать пример другому. Кто-то ведь должен оказаться мудрее.
Когда человеку будет хорошо в своей стране, он ни за что не оденет пояс шахида. Отсюда вывод: путь решения арабо-израильского конфликта - в построении демократического общества и улучшении реального благосостояния людей.
Прочитано 12996 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
